Методична робота

Нововведення для початкової школи: червону ручку заборонять, таблицю множення та техніку читання – скасують…

Із 1 вересня у молодшій школі навчатися буде легше. Так пообіцяли в Міністерстві освіти й науки. У початкових класах тепер не перевірятимуть читання на швидкість, на уроках фізкультури не буде нормативів і команд «рівняйсь-струнко» і не доведеться зубрити напам’ять таблиці множення і додавання, – аналізує нововведення«Gazeta».

4 cерпня на колегії у Міністерстві освіти й науки затвердили зміни до навчальних програм початкових класів. Кількість годин для певної теми тепер визначатиме учитель, залежно від рівня освіти дітей.

Учителям у молодшій школі заборонять використовувати червону ручку.

«Ідея полягає в тому, щоби дати дитині розкритися, а не зашорювати, не формувати її, як ту цеглину. Для цього потрібно дати вчителю більшу свободу в підходах, дати можливість більше вибирати» – сказав про реформу заступник міністра освіти Павло Хобзей.

МОН має підготувати нові вимоги до оцінювання учнів.

«Ці зміни міститимуть виконання завдань олівцем для молодших класів, учителі не писатимуть червоною ручкою, а система оцінювання молодших учнів враховуватиме вікові особливості дітей», – повідомляють у міністерстві.

«Для уроків української мови скасували такі складні для учнів теми, як «Умовне позначення слів», «Спосіб умовного позначення речень», «Складання речень за поданою графічною схемою». Акцент буде на розвитку усного мовлення».- розповів пан Хобзей.

Також змінили тематику слів, які вивчають у початкових класах. Словниковий перелік зробили сучаснішим. Замість слів – комбайнер, фартух, фанера, будуть слова – радісний, милосердний, співчуття.

У третьому класі дітей учитимуть писати есе, щоб уміли висловлювати свою думку. У старші класи перенесли текст-роздум, текст-міркування, текст-розповідь.

У нових програмах початкової школи не вимагатимуть вчити напам’ять таблиці додавання та віднімання в межах 10 та 20, таблиці множення та ділення.

Учителі зможуть самостійно збільшувати кількість годин на вивчення складних тем.

Одне з основних нововведень у літературі – не буде кількісного показника темпу читання. За словами розробників програми, акцент має бути на «розвитку якісного читання дітей». Тобто вчитель має розвивати не лише темп, а й спосіб читання, виразність, правильність, розуміння прочитаного.

З програми вилучили неактуальних радянських авторів і замінили на сучасних українських

На уроках літератури тепер оцінюватимуть не героя – позитивний чи негативний, а вчинки. Учнів стимулюватимуть висловлювати свої емоції від прочитаного, розвивати задоволення від читання, а не вимагати виконання інструкцій.

У першому класі буде менше письма і більше усної іноземної мови.

«Ми відтягнули письмо на дальший термін, зате буде розвиток мовлення, додали сучасні теми для обговорення», – продовжує заступник міністра освіти і науки Павло Хобзей.

Із музики вилучили пісні «Вниз по матушке, по Волге», «Священная война», додали сучасних авторів, збільшили час на рухову активність і творчість.

Із уроків фізкультури прибрали «психологічно шкідливі ігри», скасували муштру «рівняйсь-струнко» і нормативи. На уроках буде більше сучасних активних ігор на співпрацю і взаємодопомогу.

За словами Хобзея, із програми зняли дублювання тем із таких предметів, як «Основи здоров’я», «Я і Україна» та «Природознавство».

Нову програму для початкової школи презентуватимуть на засіданні Уряду 18 серпня.

Нагадаємо, всі зміни мають почати діяти з 1 вересня цього року.

А Я РОБЛЮ ТАК ...

Ігрова технологія навчання

          Сучасне суспільство змінюється досить швидко, важко прогнозувати навіть найближче майбутнє. Тому немож­ливо передбачити, які знання можуть знадобитися дитині, а які — ні. З огляду на це, ставлю перед собою завдання — не стільки накопичення дитиною інформації, скільки розвиток мислення, вміння адекватно оцінювати резуль­тати, самостійно здобувати інформацію, перетворюючи знання на інструмент пізнання інших видів діяльності, вміння конструктивно взаємодіяти з іншими дітьми.

Водночас переді мною постає проблема: яким чином побудувати навчання, щоб найповніше задовольнити кожного школяра. Дбаючи про високий рівень знань своїх учнів, у своїй педагогічній діяльності використовую такі форми і методи навчання, які б викликали у дітей заці­кавленість навчальним матеріалом, бажання вчитися, прагнення успіху в опануванні основ наук.

Власний досвід переконує, що які б інноваційні тех­нології ми не впроваджували в практику, досягти успіху можна лише зацікавивши учня на уроці, коли, розвиваючи свої здібності, він задовольняє пізнавальні потреби. І тут мені допомагають інтерактивні ігрові технології, оскільки молодші школярі постійно відчувають потребу в грі, ігро­вому спілкуванні, і гра для них — це перша змога виявити себе як особистість, самовиразитись і самоствердитись.

Поняття «гра» в педагогічній літературі трактується досить по-різно­му. За Г. Селевком, гра — «це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямова­них на відтворення та засвоєння суспільного досвіду, в якому складаєть­ся та вдосконалюється самоуправління поведінкою». І. Підласий трактує пізнавальну (дидактичну) гру як «спеціально створені ситуації, що моде­люють реальність, із яких учням пропонується знайти вихід». У педаго­гічній енциклопедії читаємо: «Гра — засіб фізичного, розумового та мо­рального виховання дітей».

Дійсно, гра — це складне, багатогранне явище, яке неможливо одно­значно трактувати. Навчальна гра може тривати від кількох хвилин до ці­лого уроку й може використовуватися на різних етапах, а також у поза класній роботі з географії. Будь-яка гра включає три основні етапи:

•     підготовчий (формулюється мета гри, відбирається навчальний зміст, розробляється сценарій, готується обладнання, розподіляються ролі, проводиться інструктування тощо);

•     безпосереднє проведення гри;   *

•     узагальнення, аналіз результатів.

На відміну від розвивальних, навчальні ігри мають певні істотні харак­теристики та сталу структуру. До основних взаємопов’язаних компонен­тів гри належать (за В. Коваленком, П. Підкасистим):

•     ігрова задумка;

•     правила;

•     ігрові дії;

•     дидактичні завдання (пізнавальний зміст);

•     обладнання;

•     результат гри.

Ігрової технології навчання відрізняються від інших технологій тим, що гра:

•     добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь- якого віку;

•     ефективний засіб активізації. У грі легше долаються труднощі, пере­шкоди, психологічні бар’єри;

•     мотиваційна за своєю природою (по відношенню до пізнавальної діяль­ності вона вимагає від учнів ініціативності, творчого підходу, уяви, цілеспрямованості);

•     дозволяє вирішувати питання передачі знань, умінь, навичок;

•     багатофункціональна, її впив на учня неможливо обмежити одним ас­пектом;

•     переважно колективна, групова форма роботи, в основі якої знахо­диться змагання. В якості суперника може бути як сам учень (переко­нання себе, покращення свого результату), так і інший;

•     має кінцевий результат. У грі учасник має отримати приз: матеріаль­ний, моральний (грамота, широке оголошення результату, заохочен­ня) психологічний (самоствердження, самооцінка);

•     має чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат (В. Кругликов, 1998).

На практиці в системі активного навчання використовуються такі мо­делі навчальної гри: імітаційні, операційні, рольові, сюжетні, ігри-змагання.

В імітаційних іграх під час заняття імітується діяльність організацій, подій, конкретна робота людей (журналіст, політик, еколог та ін.), обста­новка, умови, в яких відбувається подія. Сценарій імітаційної гри містить сюжет події, опис структури та призначення імітованих об’єктів. Прикла­дом може бути урок-мандрівка, урок-екскурсія тощо.

Операційні ігри допомагають відпрацювати виконання конкретних специфічних операцій (методику проведення дискусії, конференції, бесі­ди, диспуту). В операційних іграх моделюється процес діяльності. Вони проходять в умовах, що імітують реальну обстановку (урок-розслідуваня, урок-суд).

У рольових іграх відпрацьовується тактика поведінки, дій, виконання функцій. Між учасниками розподіляються ролі з обов’язковим змістом від­повідно до проблемної ситуації, винесеної на обговорення. Для проведен­ня таких ігор доцільно використовувати такі типи нестандартних уроків: урок-КВК, урок-подорож, урок-казка, урок-композиція.

Усі навчальні ігри, активізуючи увагу, підвищуючи інтерес до ви­вчення предмету, мають спільні вимоги до проведення: коли гра вже по­чалася, ніхто не має права втручатися й змінювати її хід (лише корегує дії учасників, якщо вони змінюють мету гри), наприкінці кожної гри мета аналізується та обговорюються, констатуються результати, оцінюються (словесно) результати.

Тож хочу запросити вас помандрувати зі мною на планету Інтерактивних ігрових технологій. Планета ця складається із чотирьох великих материків.

Перший материк називається "Ігрові оболонки" Біль­шість ігрових оболонок, які використовую на уроках, побудовані за принципом: злі сили щось вкрали, зламали, добрі герої, не шкодуючи сил, разом із учнями відновлю­ють справедливість. А ще улюблені казкові персонажі дітей потрапляють у біду. Бажаючи їм допомогти зарадити лихові, учні з великим задоволенням виконують різні навчальні завдання

Наприклад: «Розв’язавши приклади, ми допоможемо Зайчику втекти від Лисички», Допоможемо козакам проплисти річку.

                                       

Другий материк нашої планети -"Ділова гра"

Із метою формування діалогічних позицій,  діалогіч­ного мовлення, розвитку творчих здібностей використо­вую інтерактивний метод — ділову гру "За і проти". Діти вчаться ділитися своїми враженнями, констатувати факти, які стосуються співрозмовника, передавати свої емоції, уз­годжувати різні підходи до виконання конкретних справ.

Наприклад, під час вивчення теми "Осінь" у 2 класі на уроці курсу "Я і Україна": перша група — "За" (ті, кому подобається осінь):друга група — "Проти" (ті, кому не подобається осінь).

Третій-материк планети інтерактивних ігрових техно­логій —"Дидактична гра". Використовуючи гру як засіб збагачення учнів мовними знаннями, вміннями і навич­ками, наповнюю її дидактичним змістом, і гра-розвага перетворюється на дидактичну гру, яку використовую, наприклад, під час вивчення теми "Ненаголошені -е-, -и- в корені слова". Діти розподіляються на дві групи і по черзі "забивають м'яч у ворота", вставляючи при цьому пропущені букви. Дану гру використовую і на уроці мате­матики, встановлюючи у вирази пропущені числа.

    Також використовую гру "Плутанка", під час якої учні розплутують порівняння; ігри "Хто що любить?", "Хто де живе?", "Книжковий хробачок", "Математичні вузлики", "Зіпсований телефон”, "Які фігури заховались і скільки їх?", різні математичні ребуси; полюбляють діти й ігрові каліграфічні хвилинки.

    Використовуючи інтерактивний метод "ситуацій", новий матеріал дітям подаю не в готовому вигляді, а ство­рюючи ігрову проблемну ситуацію. І діти самі в процесі обговорення, спілкування, радячись між собою та з учите­лем, відкривають для себе нове правило. Наприклад, під час вивчення теми "Переставна властивість додавання", створюю ігрову ситуацію: білочка із їжачком посвари­лись, складаючи приклад: їжачок склав 3 + 2, а білочка 2 + 3. Хто із них правий?

Діти міркують, обговорюють, роблять висновок: байдуже, в якому порядку додавати числа. Тобто формують правило, що додавати можна в будь-якому порядку.

 

Останнім материком нашої планети ігрових технологій є   "Сюжетно-рольові ігри"."

—Дитяча творчість яскраво виявляється у сюжетно- рольовій грі, що пов'язана з ознайомленням із різними професіями, де діти одночасно виступають і драматургами, і режисерами, і декораторами, й акторами. З цією метою проводжу урок-гру "Юні будівельники", де учні будують будиночок, використовуючи свої знання з предмета. Спо­чатку зводять фундамент, згодом — стіни, дах, зрештою вста­новлюють віконечка. Подобаються дітям і уроки-аукціони, на яких вони за свої знання можуть придбати різні речі.

Все це якнайкраще сприяє зміцненню колективу, роз­витку мовлення, довільної уваги і пам'яті, інтелектуаль­ному зростанню, розвитку зацікавленості учнів навчанням, досягненню атмосфери радості.

Пропоную Вашій увазі зразок використання інтерак­тивних ігрових технологій на уроці математики.

Урок — ігрова оболонка "Визволи Сонечко"

Тема. Повторення письмового додавання та віднімання. Знаходження значень виразів із дужками. Розв'язування задач.

Мета. Вправляти учнів у вмінні знаходити значення виразів із дужками; розв'язувати приклади на додавання і віднімання; розвивати логічне мислення і пам'ять; вихо­вувати старанність, любов до природи.

Обладнання: малюнок сонечка, хмаринок із зав­даннями, таблиці для ігор, математичні ребуси, малюнки черепахи Тортили, мишки, жабки.

..

Хід уроку

1.         Організаційна частина.

Пролунав уже дзвінок,

Починаємо урок.

— А урок у нас сьогодні незвичайний. До нас у гості завітало Сонечко. Від його промінців і в класі посвітлішало. Воно прийшло подивитись, як знають математику учні на­шого класу. Але подивіться, діти, що це таке? З усіх сторін на наше Сонечко насуваються хмаринки. Вони хочуть зак­рити Сонечко, щоб воно не світило нам. Придивіться уважно: на хмаринках завдання. Якщо зможемо виконати завдання кожної хмаринки, ми визволимо Сонечко. Чи засяє воно в нашім класі — залежить від вас, від вашої праці на уроці.

Подивімося, що пропонує нам перша хмаринка.

Учень підходить до дошки, читає завдання першої хмаринки.

2.         Каліграфічна хвилинка.

Учні записують каліграфічну хвилинку. (Демонстрація на^юшці).

Повторення правил сидіння під час письма. Виконавши це завдання, маємо право зняти першу хмаринку із Сонечка.

3.         Усна лічба.

—Друга хмаринка нам принесла завдання для усної лічби.

Гра "Влучний кидок".

Прикріплюю таблицю із виразами. Завдання для учнів — обчислити вирази, знайти на таблиці відповіді до них і допо­могти звіряткам закинути м'ячик у потрібну корзинку.

Цікаві задачі.

Білочка гарно попрацювала,

Каруселі змайструвала.

На чудові каруселі Звірі вже спішать веселі.

Двадцять зайців, сім куниць І руденьких шість лисиць.

Білок — вісім, мишок п'ять,

Всі мерщій сюди біжать.

А ви, дітки, не сумуйте,

І звірят перерахуйте. (20 + 7 + 6 + 8 + 5)

Чотири книжки є у мене І на п'ять більше — у Семена.

Загадаю вам урок:

Скільки разом в нас книжок? (4 + (4 + 5))

Дев'ятнадцять учениць Налічив у класі Гриць.

Двадцять учнів ще прийшло.

Скільки в класі всіх було? (19 + 20 + 1)

До зайчати на обід Завітав дружок-сусід.

На пеньок зайчата сіли І по п'ять морквинок з'їли.

Хто нам скаже,

Скільки з’їдено морквин? (5 • 2)

Йшли два їжаки,

Несли по три буряки,

А ви їм допоможіть —

Буряки ті полічіть. (З • 2)

Гра "Влуч у ціль".

Прикріплюю до дошки таблицю, на якій записано вирази з пропущеними числами. Виграє той, хто швидко і правильно знайде пропущені числа.

4.         Повідомлення теми і мети уроку.

— На наступній хмаринці нас запрошують до себе в гості мишка і жабка. Вони просять розв'язати задачу.

Розв'язування задачі.

Релаксаційна пауза.

(Це принесла наступна хмаринка).

Заплющіть очі й уявіть себе у найпрекраснішому місці на землі. Це велика квітуча галявина, на якій зелена-зелена трава. Ви відчуваєте, як ноги ступають по ранковій росі, як тіло обгортає ранкова прохолода. Повіває ніжний віте­рець, і вам хочеться бути тут, серед цієї краси. Вдихніть глибше свіже повітря. Чуєте якісь звуки? Може це шум­лять дерева, чи співають пташки, а може, ви відчуваєте, Як звучить тиша?

Залишайтеся серед цього прекрасного буяння приро­ди, і відчуєте, як у вас вливаються нові сили...

Атепер розплющіть очі та повільно озирніться довкола. Спробуйте зберегти свіжість, бадьорість і гарний настрій до кінця дня.

5.          Розв'язування прикладів.

Учень знімає наступну хмаринку. А тут лише одне слово "Допоможіть.”

—         Це черепаха Тортила загубила ключик і просить допомогти їй. На ключику було написане число 83. Допо­могти ми зможемо їй тільки тоді, коли знайдемо вирази зі значеннями 83.

6.          Фізкультхвилинка.

—         Наступна хмаринка вважає, що нам уже час відпо­чити, тому принесла нам фізкультхвилинку.

7.          Робота над задачею.

Учень знімає наступну хмаринку. Там зазначено "Розв'яжіть задачу".

Робота над задачею.

8.          Робота над геометричним матеріалом.

—         Наступна хмаринка: гра "Весела геометрія".

—         Скільки трикутників на малюнку?

—         Чотирикутників?

—         Які ще фігури ви побачили?

9.          Робота над виразами.

—         Наступна хмаринка пропонує нам пограти у гру "Відгадай слово". Хто швидше і правильно розв'яже прик­лади — зможе відгадати зашифроване слово (спорт).

10.       Математичні ребуси.

—         І остання хмаринка принесла вам математичні ребуси.

М і 100              Ві       2       жний

100 ляр       40    а

11.       Підсумок уроку.

—         Чого навчили нас хмаринки?

—         Яких знань допомогли набути?

—         Яке їхнє завдання вам здалося найлегшим?

—         Яке найважчим? Найцікавішим?

—         Як же гарно стало в нашім класі! Як ясно засвітило наше Сонечко!

Воно вам щиро дякує за роботу на уроці, за звільнення від хмаринок, що заважали йому сяяти.

Ми, граючись, — навчаємось,

Навчаючись, — ми граємось.

Ну і, звичайно, ми завжди В іграх розвиваємось.

Саме тому використання інтерактивних ігрових тех­нологій допомагає мені досягти мети уроку шляхом заці­кавлення учнів, будувати навчально-виховний процес так, щоб навчання було успішним, приносило радість, задово­лення та сприяло зміцненню здоров’я кожної дитини. Адже, здоров'я дитини — запорука її успішності.

Реферат на тему

 «Удосконалення читання вголос»

 Удосконалення читання вголос

  Для розвитку навички читання вголос передусім треба пам’ятати про комунікативну природу цього виду мовленнєвої діяльності і культивувати читання дітей перед зацікавленою аудиторією. Та необхідно також застосовувати вправи на вдосконалення навички. Особливо необхідно розвивати вміння блискавично зчитувати слова та групи слів. Бажано якомога частіше застосовувати картки - блискавки зі словами, сполученнями слів з тексту. Який опрацьовується на уроці.

   Неабияке значення для читання вголос має поле читання. Його обсяг помітно впливає на якість читання. Коли читач вимовляє одне слово. То він дивиться вже на наступне. І чим далі забігає око, тим краще встигає читач осмислити текст і надати йому відповідного звучання.

    Коли дитина починає вчитись  читати, у неї ще немає відстані між тим словом, яке бачать очі, і тим, яке вже вимовляється. І усвідомлення прочитаного теж збігається в часі з цими двома процесами. Та поступово очі починають звично випереджати промовляння, й незмірно швидко працює думка. Це є основою осмисленого, інтонаційно правильного читання вголос.

     Не можна просто примушувати учнів збільшувати поле читання, а слід їх зацікавити. Корисно пропонувати школярам завдання, що більше нагадують гру, але переслідують дидактичну мету. Наприклад: учень читає вголос простий, не знайомий йому текст. Раптом учитель дає команду заплющити очі. Учень із заплющеними очима проговорює ті слова, які він устиг побачити на той момент, коли пролунала команда. Кількість цих слів і покаже, як далеко очі випереджають  промовляння. Інший варіант такого завдання: учитель стоїть поруч з учнем, який читає, і, не попередивши його, затуляє карткою текст. Учень дочитує те, що встиг побачити.

     Відомо. Що досвідчений читач робить невелику паузу на початку речення, щоб зорієнтуватись у його змістові. Цей прийом можна запропонувати дітям. Він сприятиме розвиткові вміння переглядати матеріал і відповідально ставитись до усвідомлення змісту того, що читається вголос.

  «Читання і письмо – це два найнеобхідніших школяреві інструменти учіння і водночас два віконечка у навколишній світ. Без учіння швидко і свідомо читати, швидко і напівавтоматично писати дитина залишається ніби сліпою…» Василь Олександрович Сухомлинський розглядав опанування навичками швидкого і свідомого читання як найважливіший інструмент у оволодінні знаннями не тільки в школою, а й у процесі самоосвіти, як умову для формування інтересу і бажання до знань, як передумову багатого духовного життя школяра і як засіб розвитку його мислення.

    Навчання читання завжди було однією із основних проблем початкового навчання. Якщо у початковій школі не сформувались міцні уміння і навички швидкого і свідомого читання, то надалі буде важко їх виробити. Він вважав підготовленим до навчання в середніх і старших класах лише того, хто, читаючи, зосереджує розумові зусилля не на процесі читання, а на змісті матеріалу.

    Щоб виробити достатній рівень темпу читання, а також усвідомлення учнями прочитаного, потрібно, насамперед, використовувати систему ігрових форм навчання першокласників. Яка спонукає дитину більше і частіше читати на уроках і поза ними. Такі ігрові форми спрямовані на розвиток у дітей оперативної пам’яті, периферичного зору, на вдосконалення здатності вгадувати слова, наступні літери, на встановлення взаємозв♥9язку між словами, реченнями і з’ясування значення незнайомих слів та виразів, на сприйняття різних відтінків, значень слів, синтаксичних конструкцій, на розуміння головної думки, на усвідомлення фактів навколишньої дійсності крізь призму прочитаного.

    Під час навчання читання у ігровій формі доречно використовувати тексти оповідань В. О. Сухомлинського.

    Василь Олександрович вважав, що вчителі мають перейматися тим, щоб загальний розвиток дітей був на високому рівні. Але насамперед вони мають навчити дитину читати. Уміння читати треба довести до автоматизму, Щоб сприймання зором, очима і свідомістю, випереджало вимовляння вголос. Чим значніше це випереджання. Тим тоншою буде здатність думати під час читання – а це надзвичайно важлива умова успішного навчання й розумового розвитку взагалі.

    Отже. Уміння читати повинно стати автоматичною навичкою, за якої сили учня були б спрямовані не на виконання самої дії, а на глибоке осмислення змісту прочитаного. Тому необхідно забезпечити чітке керівництво формуванням такої навички читання.  Виокремлюють два етапи навчання читання . на першому учень розбирає слово, сприймаючи букви, склади. Слова. Цей процес протікає повільно. Важливо проговорювати склад, слова вголос. У процесі читання беруть участь слухові, зорові і рухові аналізатори. Вправляння слід проводити не тільки на незнайомих текстах, а і на знайомих. На цьому етапі учень повинен сприймати слово як єдине ціле. Дітей, які не оволоділи безпомилковим сприйманням слова, слід продовжувати вчити читати повільно, по складах.

    Формуванню у  дітей уявлення про слово, склад, звук, що позначається на письмі буквою, а також навчанню читати по складах і цілими словами, сприяють такі ігрові форми:

                                                Ніч.  Відлуння.  Доповни речення.  Слово заблукало.

     На другому етапі читання діти вчилися сприймати групи слів, цілі фрази. Це й є швидке читання. Наша мета навчити учня читати 150-160 слів за хвилину. На цьому етапі потрібно вчити дітей розширювати поле читання, спочатку на кілька слів, а потім і на ціле речення. Той, хто навчився бачити речення, оволодіває надзвичайно цінною здатністю – думати у процесі читання.  Основою успішного запам’ятовування при швидкому читанні є те, що читаючи швидко, учень відсіює другорядне, запам’ятовує головне, важливе. Оволодівши таким умінням, учні здатні помічати під час читання незрозуміле.

    Закріпленню навичок читання учнів сприяють також різноманітні ігрові форми. Це, зокрема:

            Цікаві тексти ( Знайти помилки у реченнях)

            Таким чином, до найважливіших умінь, якими треба оволодіти учневі у початковій школі відносимо уміння вільно, виразно, свідомо читати. Цим умінням учень має оволодіти наприкінці першого півріччя третього року навчання, щоб потім про техніку читання , уміння читати не виникало мови. Не біда, якщо хтось читає швидко, а хтось – повільно, що діти, читаючи, гудуть, як бджоли.

    Отже, хоча читання вголос має багато переваг. Все ж потрібно паралельно розвивати в учнів читання мовчки. Але поспішати переводити їх на мовчазне читання не слід. Хоча поступово збільшувати кількість матеріалу для перечитування мовчки.

     Учитель пропонує дітям прочитати казку «Троянда й сонце», приклавши палець лівої руки до щільно стиснутих губ під час мовчазного читання. Завдяки цьому діти перестають активно ворушити губами і читають мовчки.

     Після читання вчитель вибірково перевіряє засвоєння змісту прочитаного учнями.

     На етапі формування навичок читання не варто захоплюватися колективними формами роботи, оскільки індивідуальна робота над текстом полягає в тому, що він вправляє органи артикуляції. Під час мовчазного читання учитель має уважно спостерігати, як працює кожен учень, вчити працювати самостійно.

    У виробленні техніки читання варто цінувати такі види діяльності: складання творів-мініатюр, малювання, праця, ігри. І все це сприятиме досягненню однієї мети – виховання у дітей чуття слова. Якщо учень, читаючи. Запам’ятовує слово, не вдумуючись у його зміст, він не може його глибоко сприйняти. При розкритті значення слова доносити до свідомості дітей найтонший його зміст, щоб воно стало засобом розвитку думки.

     Турбуючись про свідоме читання шляхом цілеспрямованої роботи над словом, ми одночасно досягаємо іншої мети – виразності читання. Робота над виразністю читання як результатом свідомості у практиці не зводиться до демонстрації, «як читати», «як ставити наголос» тощо, бо такий підхід приводить дітей тільки до повторення , а не до оволодіння відповідним умінням. Ця робота також спрямована на збагачення і розширення життєвого досвіду дітей шляхом екскурсій, спостережень, праці. Завдяки накопиченим враженням, читаючи, діти можуть уявляти картини навколишнього життя, проводити смисловий аналіз і на цій основі читати виразно.

     Отже, виразне читання і висловлювання виявляють ступінь розуміння того, що учень читає чи розповідає. Тому виразність як якість мовлення і читання тісно пов’язана з мисленням. Взагалі, компоненти навички якісного читання – швидкість, правильність, усвідомлення прочитаного, виразність – нероздільні, взаємопов’язані, взаємозумовлені.

                      Психогімнастика

1.   « Чотири стихії»: Земля, вода, повітря, вогонь.

-        Якщо я скажу «земля», - потрібно присісти і торкнутися руками підлоги.

- Якщо я скажу «вода», - ви стоячи витягуєте руки вперед, удаючи, що пливете.

-Якщо я скажу «повітря», - ви стоячи підводитеся навшпиньки й піднімаєте руки вгору

.

-Якщо я скажу «вогонь», - ви стоячи крутите руками у ліктьових і зап’ястних суглобах.

2.    Аутотренінг.

    Зараз ми трохи відпочинемо. Заплющте оченята, уявіть, що ми на лісовій галявині. Сядьмо зручно на килимок із трави. Трохи помріймо. Пофантазуймо! Чуєте щебіт птахів? Нам прохолодно сидіти на траві. Піднімемо руки вгору до сонечка. Воно своїми ніжними промінчиками лагідно торкається їх. Нам стає тепліше. Нам хороше, любо, наше тіло наповнюється теплом.

    Чуємо шелест дерев – вони хитають своїми гілочками. Дує легенький вітерець, дерева нам нашіптують лагідні слова.

    А онде барвистий метелик пролітає над нами. Опускається все нижче і нижче. Помахи його крилець освіжили нас. Ніби віялом. Плавно підводимося і наближаємося до лісового джерельця. Прислухаємось, як дзюрчить вода. Трішки нахилімо голову, вдивімось в дзеркальну чистоту джерела. Бачимо у ньому гарні, добрі, усміхнені обличчя. Торкнемося руками води. Яка приємна і свіжа. Ми набираємося нової сили так швидко. Як тече вода у джерелі. Зачерпнімо у жменьки прохолодної водиці. Плеснімо собі на обличчя, шию.

     Ми добре відпочили і збадьорилися. У нас відновилася сила. Ми можемо знову гарно працювати.

3.   Аутотренінг «Лісовою стежкою»

    Пропоную вам відпочити. Сядьте і розслабтеся, уявіть, як гойдаються віття дерев. Відчуйте легенький подих пустотливого вітерцю на своїх обличчях.

   Уявіть. Як промінчик сонця торкається носика, ротика, оченят, долоньок. Відчуйте його тепло і ніжність, так приємно від його дотиків!

   Ви не забули, що мандруєте лісовою стежкою? Які звуки ви почули в лісі: тут співає пташка, бринить комарик, шарудить листям їжачок, шукаючи грибочки. Десь далеко                               вистукує дятел, лікуючи дерева., плигає білка з гілки на гілку, дзюрчить струмочок.

   А тепер торкніться долоньками травички, квітів, водички і відчуйте, який дивний, таємничий, цікавий світ природи!

4.   Гра – енергізатор «Паровозик»

Учитель перетворюється на паровозик, починає гру. Діти виконують роль «вагончиків». «Паровозик» по черзі «під’їжджає» до кожного з «вагончиків» і знайомиться з ним. Знайомлячись, діти можуть розповісти про себе, як про казкового героя, наприклад:

-        Я – веселий паровозик Оленка. А ти хто?

-        А я – красивий вагончик Сашко.

-        Поїхали далі разом!